Опис
ПЕРЕЛІК УЖИВАНИХ У ГРІ АВТОРСЬКИХ НЕОЛОГІЗМІВ
УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІВ ХІХ – ХХІ СТОРІЧ
(із електронного ресурсу неографічної лабораторії «NEOLEX-Рівне»
Рівненського державного гуманітарного університету)
Одним із основних критеріїв відбору неологізмів для гри слугував авторитет автора неологізму як майстра художнього слова. Відтак до переліку ввійшли новотвори представників різних епох і різноманітних літературних напрямів, шкіл, угруповань. Гравець розширить свою мовну й історико-культурну ерудицію, ознайомившись із новоствореними словами, ужитими в поетичних текстах Т. Шевченка, київських неокласиків, футуристів, шістдесятників, поетів-дисидентів 60–70-х років ХХ ст., сучасних авторів. Сорок оригінальних слів, обраних з-поміж десятків тисяч авторських неологізмів, засвідчують невичерпні словотвірні можливості сучасної української літературної мови – однієї з найбагатших і наймилозвучніших мов світу (1934 року на Всесвітньому конкурсі мов, що проводився у Парижі, наша мова посіла 3 місце!). Тож – вивчаймо українську, любімо й розвиваймо її!
Умовні скорочення і позначки
ж.р. – жіночий рід
ім. – іменник
мн. – множина
пор. – порівняйте
р. – рік
рр. – роки
с.р. – середній рід
ч.р. – чоловічий рід
*****
( ) – вказівка на автора і час створення неологізму
~ – вказівка на приблизну дату створення неологізму
/ – вказівка на кінець віршового рядка
/…/ – пропуск тексту в ілюстрації (фрагменті поетичного твору)
[ ] – коментар укладача; вказівка на наукове джерело
< > – вказівка на інформацію довідкового характеру,
коментар щодо розкриття значення новотвору
- Безповітря, ім, с.р., …Щоб полетіть до марсіян у гості,/ нас не зупинить безповітря тьма. (В. Сосюра. 1962 р.).
- Безчасся, ім., с.р., Час — між двома безчассями антракт. (Ю. Клен. 1943–1947 р.).
- Бистрозір, ім., ч. р., В руці у Вас сама рішучість / і точний бистрозір в очах! (П. Тичина. 1963 р.).
- Бринінь, ім., ж. р., Колючі подихи морозу… / Легка бринінь… З померзлих днів… (А. Мойсієнко).
- Брунькоцвіт, ім., ч. р., Садками ходить брунькоцвіт, / а в небі – злотозор. (П. Тичина. 1921 р.).
- Бунтай, ім., ч. р., Похвалить не похвалю: / ах, повстаннями, бунтаю, / чи вщасливиш бідний люд? (П. Тичина. 1923 р.); пор. з нормативними бунтар, бунтівник.
- Вечорун, ім., ч. р., Добрий вечорун! (Яр Славутич).
- Вибрехеньки, ім., мн., На тебе правду виказав робкор./ Тож не точи мені якісь баляси./ Як будеш вибрехеньками дурить,/ то з тебе ми наробимо ковбаси. (Ю. Клен. 1943–1947 р.).
- Вітровінь, ім., ж. р., На вітах вітру – юна вітровінь… / Немов пагіння молодого саду. (А. Мойсієнко)
- Галичмен, ім., ч. р., Славутич – хитрий галичмен. (Яр Славутич).
- Гудьба, ім., ж.р., Як часто, струн твоїх вчарований гудьбою,/ Я серцем мандрував, Овідію, з тобою. (М. Зеров).
- Дивопитання, ім., с.р., Я хочу – і до тебе прийшов. / Зустрінь мене без дивопитань … (М. Семенко. ~1918 р.).
- Душопляма, ім., ж.р., …і здавалось – душоплямою зостанеться / навіки цей пожар. (М.Семенко. ~1918 р.).
- Заобрій, ім., ч. р., Мовчить заобрій, і мовчить зоря, / І я мовчу… Й нічого вже не вдію. (А. Мойсієнко. ~2000 р.).
- Заокеанець, ім., ч. р., Чи буде мир з заокеанцями? (П. Тичина. 1957 р.).
- Звіздознавець, ім., ч.р., Тоді ішов директор на підмогу./ Вся класа становилася у фронт,/ коли з’являвся він біля порогу./ Суворий звіздознавець брав “на понт”,/ та всі мовчали… (М. Драй- Хмара. 1928 р.).
- Здобичництво, ім., с.р., …озброєний, він облогами, здобичництвом тішить/ Вдачу завзяту і має звичай награбованим жити. (М. Зеров).
- Зорепил, ім., ч. р., І трави неба дістають, / І припадають зорепилом. (А. Мойсієнко).
- Квіть, ім., ж. р., … І таємнича радість чоловіча, / Й жіночості тремкої ніжна квіть. (А. Мойсієнко. ~2003 р.).
- Любіль ім. <від любов + біль>, ч.р., Тиждень назад – вчора / І сьогодні – кохання біль / І сьогодні – передчуття / Завтрього тижня любіль. (М. Семенко. 1921 р.); пор.: увійшли вони у ранковий сад,/ аж у хміль-любіль. (І. Калинець. 1976 р.); “Любіль” – назва книги нарисів Н.Мініч про жіночу долю; у передмові вказано на запозичення слова з поетичного лексикону М. Семенка.
- Маменятко, ім., с.р., І наслухає – ще не мама – / ще маменятко лиш, однак/ тривоги тої – повне море… (І. Малкович)
- Мисляр, ім., ч.р., Як ти незримо десь та прослався до наших невідомих днів /крізь ті / Передавальні звена людські, що твої мислі стукіт мовчазний/ пронесли з роду в рід, у масі розчинивши мислярів, – так, я розчинений в могутніх лавах…. (В. Поліщук)
- Мовчаль, ім., ж.р. <від мовчазна + печаль>, Ах, мовчаль моя, розірвися співом! (В. Поліщук)
- Начаток, ім., ч.р., Нині ти знаєш, що складено все із начатків безсмертних... (М. Зеров).
- Новоріч, ім., ж. р., … Ця юна новоріч тобі й мені, / знать, наворожить під сьома вітрами (А. Мойсієнко. ~2003 р.).
- Озоння, ім., с. р., Озоння розпиваючи поспіль, / Натхненно жайвір славив твої руки. (А. Мойсієнко. ~2003 р.).
- Оновитель, ім., ч. р., П’ю немов із бутеля / думку вихователя / думку Арістотеля / думку оновителя (П. Тичина. ~ 1924 р.).
- Переструнк, ім., ч. р., Вона мені каже “товариш”. / І серце торкне переструнк. (П. Тичина. 1923 р.).
- Підступство, ім., с.р., Отак би тут упасти край дороги,/ Примкнувши вії, і хоча б на мить/ Од псів гавкучих солодко спочить,/ Од ницих душ, підступства і тривоги. (М. Зеров. 1934 р.); ...Сам будівник показав, як підступство його подолати, –/ Ниткою слід позначивши. (М. Зеров).
- Понова, ім., ж. І всі слова/ Вливаються в розмову,/ Одне від одного беруть понову,/ Красу і силу. (П. Филипович. 1925).
- Причарування, ім., с.р., Засмучена пора! Очей причарування!/ З прощальної краси усюди б я радів —/ Люблю я пишної природи пов’ядання,/ Багрець і золото замислених лісів... (П. Филипович).
- Продум, ім., ч. р., Сьогодні ми ходили в ліс – зелений у продумі. (П. Тичина); пор. з нормативним продуманість.
- Розчубленість, ім., ж. р., Цю розчубленість помітно по всім сході… (П. Тичина).
- Сіянь, ім., ж.р., …і летять моїх дум лелеки/ в те село, що за ним вітряки /…/, де дитинства одквітла сіянь,/ де немає асфальтів і бруку,/ де старенька бабуся моя/ виглядає свого онука. (В. Сосюра. 1931 р.); пор. з узуальним сіяння.
- Слів’ятко, ім., с.р., Останнього, мабуть, з великих/ до спиту Шевченко прикликав,/ слова нам лишивши, словища,/ слівцята, слів’ятка, словинки, – йому там видніше. Він – вище. (В. Затуливітер. 1985 р.); До словечка, до слів’ятка притулися,/ Може, так хоч / мови рідної/ навчишся. (М. Тимчак. 1987 р.);
- Сонливець, ім., ч.р., О встань, сонливче, встань і бався. Що?/ Ніколи вже не встанеш, вже ніколи.../ Нужденний порох... трохи дощок... яма.../ І край тобі (М. Зеров).
- Снігоквіт, ім., ч.р. [неологізм засвідчений у варіантах поетичних текстів Т. Г. Шевченка, зафіксований у словнику Є. Желехівського та С. Недільського (Львів, 1886 р.)], …дівчата заквітчались / І мене назвали / Лілеєю квітом білим / Лілеєю снігоквітом (Т. Шевченко. 1846 р.); пор. в ін. варіанті тексту: А весною, мов на диво, / На мене дивились. / А дівчата заквітчались / І почали звати / Лілеєю-снігоцвітом; І я процвітати / Стала в гаї, і в теплиці, / І в білих палатах.
- Хмарожер, ім., ч.р., І, продираючись у стратосферу,/ у чорну просторінь летять ракети, — / невидані на небі хмарожери,/ в солярний біг не втягнені комети...; Хвала, хвала тобі, о Люцифере!/ Вславляють духи темних надр і вод/ і демони, крилаті хмарожери,/ тебе і чорну Астарот. (Ю. Клен. 1943–1947 р.).
- Холодини, ім., мн., Бо то не просто мова, звуки, / не словникові холодини – / в них чути труд, і піт, і муки… (П. Тичина. 1936 р.); пор. з узуальним холодина.
- Юнка, ім., ж.р. [новотвір увійшов до складу сучасної української літературної мови], Мужі, юнки й юнаки! (П. Тичина. 1942 р.); Тоді я іду в товариства й на праці стрічаю там юнку...; Юначе славний, люба юнко!; Й ось завітають вдвох, обнявшись, тихим пливом юнка й хлопець. (П. Тичина); пор.: Коли до вуст підносив руку милу –/ “Чи любиш?” в юнки-мрії не питав... (А. Таран); Йшла обіч мене ти, струнка/ Напівзабута юнко. (А. Криловець. 1991 р.)
Науковий керівник неографічної лабораторії «NEOLEX-Рівне»
доктор філологічних наук, професор Г. М. Вокальчук
